Комунальний заклад

Кір - це високо контагіозне (надзвичайно заразне) гостре вірусне захворювання. В основному хворіють діти. Кір - це повітряно-краплинна інфекція. Вірус кору дуже летючий - з потоком повітря він може попадати в сусідні приміщення й навіть на інші поверхи будинку через вікна, вентиляцію, замкові щілини - тому заразитися можна, просто перебуваючи в одному будинку із хворим. При цьому вірус швидко гине в зовнішньому середовищі, тому приміщення, де перебував хворий кором, досить провітрити, щоб у ньому можна було перебувати без ризику заразитися.

Як відбувається зараження кором? 

Джерелом інфекції є хворі кором люди, з моменту появи перших ознак хвороби до п’ятого дня від початку висипань. 

Як протікає захворювання кір? 

Хвороба починається гостро: дитина скаржиться на сильний головний біль, слабкість, температура може підвищуватися до 40°С, апетит відсутній. Незабаром з’являються нежить, кашель - звичайно сухий, болісний, або гавкаючий - при ларингіті. Горло в дитини червоне, набрякле, шийні лімфовузли збільшені. Характерне запалення слизової оболонки ока -кон’юнктивіт. Його прояви при кору яскраво виражені: очі червоніють, з’являється сльозотеча, світлобоязнь, згодом з’являється гнійні виділення. На 2-3-й день хвороби на піднебінні з’являються рожеві крапкові висипання (енантема), а на слизовій оболонці щік, ясен і губ - характерні для кору малесенькі цятки (плями Бєльського-Філатова-Коплика). І те, і інше можна побачити до появи висипу на тілі. 

На 4-5 день хвороби з’являється висип - спочатку на шкірі голови, за вухами, на обличчі. Наступного дня він поширюється на тулуб, ще через день -на руки й ноги. Являє собою численні дрібні червонуваті цятки і пухирці, які мають тенденцію до злиття й утворення більших плям. У період появи висипки стан дитини різко погіршується - знову підвищується температура, підсилюються катаральні явища (нежить, кашель), загострюється кон’юнктивіт. Дитина млява, відмовляється від їжі, спить неспокійно. 

Якщо немає ускладнень, то із четвертого дня від початку висипань наступає поліпшення стану. Висип зникає зовсім, або переміняється пігментацією й ділянками лущення шкіри. Зникнення висипу відбувається в порядку, зворотному її появі. У дитини нормалізується температура, проходять катаральні явища - вона поступово видужує. 

Можливі ускладнення 

У наші дні при вчасно початому кваліфікованому лікуванні ускладнення при корі бувають нечасто. Більшість дітей ( на відміну від дорослих) переносять цю хворобу без наслідків. Ускладнення частіше виникають у дітей до року, недоношених, з малою масою тіла. 

Перебіг хвороби може ускладнюватися ураженням дихальної системи: ларингітом, трахеїтом, бронхітом, пневмонією; травної системи - диспепсії; запаленням середнього вуха - отитом. У маленьких дітей часто буває стоматит. 

Найважчі ускладнення кору, які, на щастя, зустрічаються рідко - менінгіт і енцефаліт. 

Профілактика кору 

У людини, що перехворіла кором, на все життя зберігається імунітет до цієї інфекції - випадки повторних захворювань поодинокі. 

Щеплення - єдиний оберіг від небезпечних хвороб та реалізація права українських дітей на здорове життя. 
Вакцинація проти кору проводять дітям у віці 12 місяців, ревакцинація - у шість років. 

Кір - це вакцино-керована інфекція, і щоб не хворіти, необхідно отримати щеплення. Зараз Україні вже є достатня кількість вакцин проти кору. 

Закликаємо батьків вакцинувати своїх дітей, тим самим захищаючи їх і себе від цього захворювання!!!

ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

Щоб правильно організувати процедуру тестування та уникнути можливих помилок, а т кож перевірити себе як експериментатора, пропонуємо поради:

1. Запропонуйте дитині завдання у формі спільної гри. Це дозволить зняти зайве напруження, викличе довіру до вас, зробить ситуації природнішою. Дитина може захопитися процесом і не переживатиме приводу можливих помилок та оцінки її компетентності.

2. Створіть сприятливі умови. Перевірте чи зручно дитина сидить, чи достатньо тихо та світло в кімнаті, чи ні відволікає її щось від роботи.

3. Переконайтеся, ще дитина добре почуваєть­ся (нагодована, бадьора, в міру спокійна).

4. У процесі тестування зберігайте нейтралі­тет: не піддавайтеся на провокаційні прохання дитини підказати або зробити завдання за неї.

5. Похваліть дитину за успішно виконане завдання, підтримайте, якщо у неї виникли сум­ніви.

6. Не виправляйте помилок. Закінчуйте ро­боту на позитивній ноті незалежно від резуль­татів. У розв'язанні останнього завдання ви мо­жете підказувати дитині, але бали за це завдан­ня не ставте.

7. Давайте завдання невеликими блоками (не більше ніж 30 хв) з перервами. Намагайтеся до­тримуватися схеми: «легкі, важкі, легкі, відпо­чинок». У цьому випадку ви зведете до мінімуму помилки, які дитина може зробити через пере­напруження 

Ви повинні пам'ятати про деякі об­меження щодо тестів:

Тест 1

Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички - стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятову­вання, уваги, навичок мислення.

 

1.  Чи достатньо сформовані у дити­ни гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?

а)  робить завжди сама, без нагадування;

б)  робить завжди, але інколи треба нагадувати;

в)  без спеціального нагадування не робить.

2.  Чи допомагає дитина вдома по господар­ству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?

а)  робить постійно;

б)  робить часто;

в)  робить дуже рідко.

3.  Чи є у дитини стійкі навички самообслу­говування (може сама собі приготувати бутер­брод, одягнутися відповідно до погоди, зав'яза­ти шарф)?

а)  є достатньою мірою;

б)  є деякі;

в)  немає.

4. Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15-20 хв), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі)?

а)  дуже часто вміє;

б)  вміє зрідка;

в)  не вміє.

5.  Чи здатна дитина керувати своїми бажан­нями (не їсть перед їжею цукерок, хоч вони їй доступні; не капризує, коли старші щось забо­ронили)?

а)  уміє достатньою мірою;

б)  уміє тільки зрідка;

в)  не вміє.

6.  Чи вміє дитина поводитися за столом (пра­вильно сидить, охайно їсть)?

а)  як правило, вміє;

б)  вміє, але робить далеко не завжди;

в)  не вміє.

7.  Чи є у дитини більш-менш стійкі інтере­си: слухання музики, малювання, заняття мова­ми, конструювання, ліплення з пластиліну?

а)  всі досить стійкі;

б)  інтереси є, але весь час змінюються;

в)  наявні інтереси відсутні.

8.  Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітаєть­ся, прощається, дякує)?

а)  вміє;

б)  вміє, але інколи доводиться нагадувати;

в)  не вміє.

9.  Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі)?

а)  як правило, так;

      б) взагалі дотримується, але інколи порушує

в) ні, не дотримується.

10.  Якщо дитина ставить запитання, чи зав­жди вона вислуховує відповіді?

а)  як правило, з цікавістю вислуховує пояснення;

б)  інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;

в)  інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді.

11.  Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма?

а)  завжди прибирає;

б)  завжди прибирає після нагадування;

в)  не прибирає.

Аналіз результатів

Перший варіант відповіді (а) в кожному за­питанні - 3 бали, другий (б) - 2 бали, третій (в) - 1 бал.

Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.

Рівень сформованості вольових звичок ви­значається за такими критеріями:

Тест 2

Дає змогу визначити, чи готові ви від свою дитину до школи.

1.Мені здається, що моя дитина вчитися гірше за інших дітей.

2.Я побоююсь, що моя дитина часто ображатиме інших дітей.

3.На мій погляд, чотири уроки - це непомірне навантаження на малюка.

4.Важко бути впевненим, що вчителі менших класів добре розуміють дітей.

5.Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька - її рідна мати.

6.Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.

7.Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8.Боюся навіть думати про те, що моя дитина обходитиметься без денного сну.

9.Моя дитина часто плаче, коли до неї звертається доросла незнайома людина.

10.Моя дитина ніколи не ходила до дитячого садка і весь час проводила з матусею.

11.Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.

12.Я побоююсь, що однокласники дражнитимуть мою дитину.

13.Мій малюк значно слабший за своїх од­нолітків.

14.Боюсь, що вчителька не зможе правильно оцінити успіхи кожної дити.

15.Моя дитина часто каже: «Мамо, ми підемо до школи разом!»

 

 

Впишіть свої відповіді до таблиці 3: якщо ви згодні з твердженням, напишіть хрестик після косої рисочки, якщо незгодні - залиште клітин­ку порожньою.

 Таблиця З

1	2	3	4	5
1)	2)	3)	4)	5)
6)	7)	8)	9)	10)
11)	12)	13)	14)	15)
Разом

 

Аналіз результатів

А тепер звернемо увагу на те, в яких стовпчи­ках отримано 2 чи 3 хрестики:

1— необхідно більше займатися іграми і зав­даннями, які розвивають пам'ять, увагу, дрібну моторику;

2— необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;

3— передбачаються труднощі, пов'язані із здоров'ям дитини, але ще є час для загартуввання;

4— побоювання, що дитина не знайде кон­такту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою;

5—дитина дуже прив'язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас чи віддати до школи на наступний рік? У будь-якому ви­падку корисно пограти з дитиною в школу.

 

 

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.