Комунальний заклад

1.  Безумовно приймайте дитину: любіть її не за те, що вона гарна, розумна, відмінно навчається, допомагає батькам, а просто за те, що вона є.

2.  Підтримуйте в дитині позитивне ставлення до себе: з цією метою висловлюйте їй свою любов, визнання її успіхів та досягнень, властивих їй здібностей та індивідуальних особливостей.

3.  Ставтеся до дитини з повагою, не принижуйте її особистість, що формується. Не використовуйте у спілкуванні з дитиною накази, команди, погрози, звинувачення, висміювання.

4.  Не втручайтеся у справу, якою зайнята дитина, якщо вона не просить допомогу. Своїм невтручанням ви  повідомляєте їй « З тобою все гаразд! Ти , звісно впораєшся!».

5.  Якщо дитині важко і вона готова прийняти допомогу дорослого, необхідно обов’язково допомогти їй. При цьому візьміть на себе тільки те, що дитина не може виконати сама.

6.  Поступово, але неухильно, знімайте з себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини та передавайте відповідальність за них їй.

7.  Дозволяйте вашій дитині стикатися з негативними наслідками своїх дій чи бездіяльності. Тільки тоді вона буде дорослішати та вчитися відповідати за своє життя, свої вчинки.

8.  Якщо у дитини виникла емоційна проблема і вона хоче розповісти вам про неї, активно вислухайте її. Обов’язково поверніться до неї обличчям, намагайтеся, щоб  її і ваші очі були на одному рівні. Дайте дитині змогу висловитися, не переривайте її мову запитаннями. Сигналізуйте їй про те, що ви її слухаєте, перефразовуючи її ж твердження.

9. Якщо дитина викликає у вас своєю поведінкою негативні переживання, повідомте їй про це.

10. Гасіть в собі будь-які спалахи гніву роздратування. Там, де починається роздратування, закінчується любов.

11. Не вимагайте від дитини неможливого чи того, що важко виконати. Співвідносьте свої очікування з можливостями дитини.

12. Використовуйте у повсякденному спілкуванні привітні фрази:   «Мені добре з тобою. Я радий (рада) тебе бачити. Дуже добре, що ти в мене є. Я за тобою  скучила (скучив)».

13. Щоденно не менше чотирьох-восьми разів обнімайте, погладжуйте, притискайте до себе свою дитину. І вона буде почувати себе улюбленою і захищеною у великому та невідомому світі.

14. Від батьків величезною мірою залежить успішність розвитку дитини з психофізичними обмеженнями. Але батьки повинні знати особливості своєї дитини й уміти працювати з нею.

15. Потрібно знайти шляхи й можливості догляду за хворою дитиною, її виховання й навчання. При цьому важливо не намагатися «нормалізувати» дитину, оскільки невдача призведе до трагедії.

16. Батькам слід спілкуватися з іншими батьками, які також мають хвору дитину. Це допоможе їм легше переносити своє горе, подолати відчуття безпорадності й самотності.

17. Любіть вашу дитину та грайтеся з нею, виховуйте вашого сина або доньку так, нібито вони звичайні діти. Подорожуйте з вашою дитиною, читайте разом, отримуйте задоволення.