Комунальний заклад

  I Застосування педагогом психологічних умов ситуативного інтересу:

        1)      наявність цікавої інформації;

        2)      досягнення мимовільної уваги, позитивного емоційного настрою молодших школярів;

       3)      вільне орієнтування педагога в матеріалі;

       4)      демонстрування високого рівня узагальнення;

      5)      систематизація, встановлення внутрішньо предметних і міжпредметних зв’язків;

      6)      включення нового матеріалу в контекст раніше засвоєних знань;

7) виявлення відомих закономірностей у нових ситуаціях;

8)опрацювання відомого матеріалу, але з новими цілями, повторне роз’яснення тих самих завдань із різних позицій тощо;

 9)  урізноманітнення методів і прийомів роботи, які застосовує педагог;

10) установлення оптимального рівня індивідуальної складності завдань, забезпечення ефективної допомоги;

11)  демонстрування школярам їхнього прогресування в засвоєнні нового матеріалу:

o   чітке визначення нового в змісті матеріалу кожного уроку;

o   розкриття цілей як групи уроків, так і кожного уроку;

o   систематичне підбиття підсумків із певної мети;

o   систематичне осмислення значущості матеріалу;

II Стимуляція процесуального інтересу молодших школярів (інтересу діяча):

1)      застосування активізаційних завдань для збудження пізнавальної активності;

2)      забезпечення почуття задоволення молодших школярів від їхньої активної пізнавальної діяльності – похвала, визнання, оцінювання досягнутих результатів, вказування на вияв здібностей;

3)      забезпечення успіху в діяльності;

4)      зведення до мінімуму негативних оцінок або відмова від них;

5)      продуктивне оцінювання неуспіху – обережне корегування причин, що призвели до нерозуміння, заповнення прогалин у знаннях, надання конструктивної допомоги.

 III Заохочення виявів допитливості молодших школярів – опора на пізнавальні інтереси, сильні сторони особистості кожного молодшого школяра, а також на його соціогенні потреби (у визнанні, успіху, любові, само актуалізації, утвердженні тощо).

 IV Неприпустимість приниження людської гідності, образ особистісного характеру.